34. О дев‘ятій годині озвався Ісус дужим голосом: “Елі, Елі, лама савахтані?" – що означає в перекладі: “Боже Мій, Боже Мій! Нащо Ти покинув Мене?”
35. Деякі, що стояли тут, зачувши, казали: Ось, Іллю кличе.
36. А один побіг, намочив губку оцтом, поклав на тростину і давав Йому пити, приказуючи: Стривайте, зачекаємо, чи прийде Ілля зняти Його.
37. Та Ісус, скрикнувши голосно, віддав духа.
38. І запона у храмі роздерлася надвоє, згори й донизу.
39. А сотник, що стояв навпроти Нього, побачив, що Він, отак скрикнувши, віддав духа, і сказав: Справді чоловік Цей був Сином Божим.
40. Були тут і жінки, котрі споглядали здалеку; поміж ними була й Марія Магдалина, і Марія, матір Якова молодшого, та Йосії, і Соломія,
41. Котрі й тоді, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і служили Йому, та багато інших, що разом із Ним прийшли до Єрусалиму.
42. А коли вже настав вечір, – тому що це була п‘ятниця, тобто, день перед суботою,
43. Прийшов Йосип з Ариматеї, відомий член ради, котрий також наджидав Царства Божого, насмілився зайти до Пилата і просив Тіло Ісусове.
44. Пилат здивувався, що Він уже помер; він прикликав сотника і запитав у нього: Чи давно помер?
45. І, дізнавшися від сотника, віддав Тіло Йосипові.
46. А він купив плащаницю, зняв Ісуса, обгорнув плащаницею і поклав до гробу, котрий був витесаний у скелі; і привалив камінь до входу у гріб.