61. Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову першосвященик запитав Його і сказав Йому: Чи Ти Христос, Син Благословенного?
62. Ісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, Котрий сидить праворуч сили Божої, і що по хмарах іде небесних.
63. Тоді першосвященик роздер шати свої і сказав: Нащо нам додаткові свідки?
64. Ви чули ганьбу на Бога; як вам видається? І всі вони ухвалили, що Він мусить померти.
65. І деякі почали плювати на Нього, і, затуляючи Йому лице, били Його і говорили Йому: Пророкуй! І служники били Його по щоках.
66. Коли Петро був на подвірї внизу, прийшла одна служниця першосвященика.
67. І, забачивши Петра, що грівся, і, придивившися до нього, сказала: Ти також був з Ісусом Назарянином.
68. Але він зрікся, сказавши: Не знаю і не розумію, про що ти мовиш? І вийшов геть на переднє подвір‘я; і заспівав тоді півень.
69. А служниця побачила його знову і почала говорити всім, що тут стояли: Цей із них.
70. Він знову зрікся. А невдовзі ті, що тут стояли, знову почали казати Петрові: Справді, ти один із них; бо ти галілеянин, і говірка твоя схожа.
71. А він почав присягатися й божитися: Не знаю Чоловіка Цього, про Котрого говорите.