2. Але міркували: Тільки не на свято, щоб не зчинилося обурення в народі.
3. І коли Він був у Віфанії, в домі Симона, хворого на проказу, і приліг, прийшла жінка з алебастровою посудиною мира з нарду чистого та коштовного, і, розбивши посудину, вилила миро Йому на голову.
4. А деякі обурилися і говорили поміж собою: Нащо таке марнотратство з тим миром?
5. Бо можна було продати його більше, аніж за триста динаріїв, і роздати жебракам. І ремствували на неї.
6. Але Ісус сказав: Залишіть її, нащо завдаєте їй прикрости? Вона добру справу вчинила для Мене.
7. Бо жебраків завжди маєте поміж собою, і, коли забажаєте, можете їм добродіяти; а Мене не завжди маєте.
8. Вона вчинила, що змогла. Заздалегідь помазала тіло Моє на похорон.
9. Істину кажу вам: Де лише ця Євангелія проповідувана буде у всьому світі, оповідатимуть і про те, що вона вчинила – як пам‘ять про неї.
10. І пішов Юда Іскаріотський, один із дванадцятьох, до першосвящеників, щоб видати Його їм.
11. А вони, зачувши, зраділи і обіцяли дати йому срібняків. І він шукав подумки, у якій спосіб у сприятливий час видати Його.
12. Першого дня опрісноків, коли приносили пасхальне ягня, сказали Йому учні Його: Де Ти хочеш їсти Пасху? Ми підемо й приготуємо.
13. І послав двох із учнів Своїх і каже їм: Підіть до міста, і стрінеться вам чоловік, що нестиме глечик води; то йдіть за ним.
14. І куди він зайде, скажете господареві дому того: Учитель сказав: Де помешкання, в котрому Я міг би спожити Пасху з Моїми учнями?
15. І він покаже вам світлицю велику, застелену та готову; там приготуйте нам.
16. І пішли учні Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували пасху.
17. Коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.