1. За два дні надходило свято Пасхи й опрісноків. І шукали першосвященики і книжники, як захопити Його підступом і вбити.
2. Але міркували: Тільки не на свято, щоб не зчинилося обурення в народі.
3. І коли Він був у Віфанії, в домі Симона, хворого на проказу, і приліг, прийшла жінка з алебастровою посудиною мира з нарду чистого та коштовного, і, розбивши посудину, вилила миро Йому на голову.
4. А деякі обурилися і говорили поміж собою: Нащо таке марнотратство з тим миром?
5. Бо можна було продати його більше, аніж за триста динаріїв, і роздати жебракам. І ремствували на неї.
6. Але Ісус сказав: Залишіть її, нащо завдаєте їй прикрости? Вона добру справу вчинила для Мене.
7. Бо жебраків завжди маєте поміж собою, і, коли забажаєте, можете їм добродіяти; а Мене не завжди маєте.
8. Вона вчинила, що змогла. Заздалегідь помазала тіло Моє на похорон.
9. Істину кажу вам: Де лише ця Євангелія проповідувана буде у всьому світі, оповідатимуть і про те, що вона вчинила – як пам‘ять про неї.