42. Коли той іще йшов, демон повалив його і почав бити; але Ісус заборонив нечистому духові; і уздоровив юнака, і віддав його батькові його.
43. І всі були вражені величчю Божою. А коли всі дивувалися з усього, що вчинив Ісус, Він сказав Своїм учням:
44. Укладіть ви собі у вуха слова оці: Син Людський буде виданий до рук людських.
45. Але вони не зрозуміли слова цього – воно було закрите від них, аж так, що вони не втямили його; а запитати Його про це слово боялися.
46. А спало їм на думку: А хто найбільший серед них?
47. Та Ісус, знаючи думки їхні, взяв дитину, поставив її біля Себе
48. І сказав їм: Хто прийме оце дитя в ім‘я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той приймає Того, Хто послав Мене, – бо хто з вас найменший з-поміж усіх, той буде великим.
49. При цьому Іван сказав: Учителю! Ми бачили чоловіка, що йменням Твоїм виганяв демонів, і заборонили йому, тому що він не ходить з нами.
50. Ісус сказав йому: Не забороняйте; бо хто не супроти вас, той за вас.
51. А коли наблизилися дні, коли мали взяти Його від світу, Він побажав рушити до Єрусалиму.
52. І послав вісників перед Собою; і вони пішли і зайшли до поселення самарійського, аби приготувати для Нього.
53. Але там не прийняли Його, тому що Він мав вигляд мандрівника до Єрусалиму.
54. Учні Його, Яків та Іван, побачили те і сказали: Господе! Чи хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і винищив їх, як ото Ілля вчинив?
55. Але Він, обернувшися до них, заборонив їм і сказав: Не відаєте, якого ви духа;
56. Бо Син Людський прийшов не вигублювати душі людські, а рятувати. І пішли до другого поселення.