47. Та жінка зрозуміла, що вона не втаємничилася, з трепетом підійшла, і, впавши перед Ним, призналася Йому при всьому народові, з якої причини торкнулася до Нього, і як тієї ж миті уздоровилася.
48. Він сказав їй: Збадьорся, дочко! Віра твоя врятувала тебе; йди з миром,
49. А коли Він ще говорив це, прийшов один з домашніх старшини синагоги і сказав йому: Донька твоя померла; не чини труднощів Учителеві.
50. Але Ісус почув це і сказав: Не бійся, тільки віруй, і врятована буде.
51. А коли прийшов до оселі, не дозволив зайти нікому, окрім Петра, Івана та Якова, і батька юнки, і матері.
52. Усі плакали і ридали за нею. Та Він сказав: Не плачте; вона не померла, але спить.
53. І сміялися з Нього, відаючи, що вона померла.
54. А Він спровадив усіх геть, узяв її за руку і голосно сказав: Дівчинко, підведися!
55. І повернувся дух її; вона відразу підвелася; і Він порадив їм дати їй їсти.