24. Але, щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – і сказав Він розслабленому: Тобі кажу: Підведися, візьми постіль твою і йди в дім твій.
25. І він тієї ж миті підвівся перед ними, взяв постіль, на якій лежав, і пішов до оселі своєї, славлячи Бога.
26. І жах виповнив усіх і прославляли Бога; і, будучи виповнені страхом, говорили: Дивовижні діяння бачили ми нині.
27. Після цього Ісус вийшов і побачив митника, на ймення Левій, що сидів біля митниці, і сказав йому: Йди за мною.
28. І він, залишивши все, підвівся і простував за ним.
29. І вчинив для Нього Левій у домі своєму великий бенкет, і там було багато митників та інших, котрі були поруч за столом.
30. А книжники і фарисеї нарікали і казали учням Його: Нащо ви їсте і п‘єте з митниками і грішниками?
31. А Ісус сказав їм у відповідь: Не здорові мають потребу на лікаря, а хворі.
32. Я прийшов не праведників кликати до каяття, але грішників.
33. А вони сказали Йому: Чому учні Іванові постяться часто і молитви творять, також і фарисейські учні, а Твої їдять і п‘ють?
34. Він сказав їм: Чи можете примусити синів оселі шлюбної поститися, коли з ними наречений?
35. Але настануть дні, коли відбереться в них наречений, і тоді будуть поститися за тих днів.
36. При цьому сказав їм притчу: Ніхто не приставляє латки до благенької одежі, відірвавши від нової одежі, інакше й нову подере, і до старої не підійде латка від неї.
37. І ніхто не вливає молодого вина у міхи старі; а інакше молоде вино роздере міхи і саме витече, – і міхи пропадуть.
38. Але молоде вино необхідно вливати до міхів нових; тоді збережеться і те, і те.