21. Але вони кричали: Розіпни! Розіпни Його!
22. А він утретє сказав їм: Яке ж зло Він учинив? Я нічогісінько не знаходжу в Ньому, за що варто було б зрокувати на смерть; Отож, покараю Його і відпущу.
23. Але вони продовжували голосно кричати, вимагаючи, щоб Його розп‘яли; і крик їхній та першосвящеників домігся свого.
24. І Пилат ухвалив вчинити за проханням їхнім,
25. І відпустив їм ув‘язненого за підбурювання і вбивство в тюрму, котрого вони просили; а Ісуса віддав на їхню волю.
26. І коли повели Його, то схопили якогось Симона із Кирінеї, що повертався з поля, і поклали на нього хреста, щоб ніс за Ісусом.
27. І рушила за ним безліч народу і жінок, котрі плакали і ридали за Ним.
28. А Ісус обернувся до них і сказав: Доньки єрусалимські! Не плачте за Мною, але плачте за собою і за діток ваших!
29. Бо надходять дні, коли скажуть: Благословенна неплідна, і лоно, яке не родило, і перса, що не годували.
30. Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! І пагорбам: Накрийте нас!
31. Бо коли подібне вчиняють зеленому дереві, то що буде сухому?
32. І вели разом із Ним на смерть двох злочинців,
33. І коли прийшли на місце, що його називають Лобним, то розп‘яли Його там і злочинців, – одного праворуч, а другого – ліворуч.
34. А Ісус казав: Отче! Прости їм, бо не відають що, вчиняють. І ділили Його одежу, кидаючи жереба.