2. Кажучи: В одному місті був суддя, котрий Бога не боявся і людей не соромився,
3. А в тому місті була одна вдова, і вона, коли приходила до нього, то сказала: Захисти мене від супротивника мого.
4. Але він тривалий час не хотів. А пізніше сказав сам собі: Хоч я Бога й не боюся і людей не соромлюся,
5. Та оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше надокучати мені.
6. І сказав Господь: Чуєте, що каже суддя неправедний?
7. Хіба не захистить Бог вибраних Своїх, що волають до Нього вдень і вночі, хоча й не поспішає захистити їх?
8. Повідую вам, що надасть їм захист невдовзі. Але Син Людський, прийшовши, чи знайде віру на землі?
9. Повідав також для деяких, котрі були певні в собі, що вони праведні, хоч принижували інших, отаку притчу:
10. Двоє чоловіків зайшли до храму помолитися; один фарисей, а другий – митник.
11. Фарисей почав молитися сам у собі так: Боже! Дякую тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники або, як оцей митник: