12. Пощуся двічі на тиждень і даю десяту частку від усього, що надбаю.
13. А митник стояв оддалік і не смів навіть очей підвести до неба; але бив себе в груди, і благав: Боже! Будь милостивий до мене грішника!
14. Повідую вам, що цей повернувся додому більш виправданий, аніж той: бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, піднесеться.
15. Приносили до нього й немовлят, щоб Він торкнувся до них; а учні, коли бачили те, забороняли їм.
16. Але Ісус, підкликавши їх, сказав: Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже;
17. Істину кажу вам: Хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде до нього.
18. І запитав Його хтось із старшин: Учителю добрий! Що мені вчинити, щоб успадкувати життя вічне?
19. Ісус сказав йому: Нащо ти називаєш Мене добрим? Ніхто не добрий, а тільки один Бог.
20. Чи відаєш Заповіді: Не чини перелюбу; не убивай; не кради; не свідкуй неправдиво; шануй батька твого і матір твою.
21. А він сказав: Усе це я пильнував ще від юности моєї.
22. Зачувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: Усе, що маєш, продай, роздай убогим і будеш мати скарби на небесах, і приходь, та йди за Мною.
23. А він, як почув це, зажурився, тому що був дуже багатим.
24. Ісус побачив, що він зажурився і сказав: Як важко багатим увійти до Царства Божого!
25. Бо зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.
26. Ті, що слухали це, сказали: А хто ж може врятуватися?
27. Але Він сказав: Те, що неможливе людям, можливе Богові.
28. А Петро сказав Йому: Ось, ми залишили все і пішли за Тобою.
29. Він сказав їм: Істину повідую вам: Немає нікого, хто залишив би дім, чи батьків, чи братів і сестер, чи дружину, чи дітей заради Царства Божого,
30. І не дістав би набагато більше цього часу, і в наступному вікові – життя вічне.