23. І в пеклі, страждаючи в муках, він підвів очі свої й побачив віддалік Авраама і Лазаря на лоні його,
24. І заволав, і сказав: Отче Аврааме! Змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоб умочив пальця свого у воду і вихолодив язика мого, бо я тяжко страждаю в полум‘ї цьому,
25. Але Авраам сказав: Сину! Пригадай, що ти вже дістав добре твоє в житті твоєму, а Лазар лихе; а нині він тут матиме втіху, а ти страждаєш;
26. І понад усе те поміж вами і нами утворене величезне провалля, аж так, що ті, котрі жадали б перейти звідси до вас, не можуть, а також і звідти до нас не переходять.
27. Тоді сказав він: То прошу тебе, отче, пошли його в дім батька мого,
28. Бо в мене п‘ятеро братів: Нехай він засвідчить їм, щоб вони не прийшли до цього місця страждань.
29. Авраам сказав йому: У них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх.
30. А він сказав: Ні, отче Аврааме! Але якщо хтось із мертвих прийде до них, то покаються.