17. А коли прийшов до тями, то сказав (собі): Скільки наймитів у батька мого мають хліба надмір, а я помираю від голоду!
18. Підведуся, піду до батька мого і скажу йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою;
19. І вже недостойний називатися сином твоїм; прийми мене в число наймитів твоїх.
20. Він підвівся і пішов до батька свого. І коли він був іще далеко, побачив його батько і змилосердився; і побіг, а тоді впав йому на груди і цілував його.
21. А син сказав йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою, і вже не гідний називатися сином твоїм.
22. А батько сказав служникам своїм: Принесіть найкращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги.
23. І приведіть відгодоване теля і заколіть; почнемо їсти і веселитися,
24. Бо цей син мій був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся. І почали веселитися.
25. А старший син його був у полі; і, повертаючися, коли наблизився до дому, почув спів і веселі погуки;
26. І прикликав одного із служників і запитав: Що це таке?
27. Він сказав йому: Брат твій прийшов, і батько твій заколов угодоване теля, тому що отримав його (сина) живим і здоровим.
28. Він розгнівався і не хотів зайти. А батько його, вийшовши, кликав його.