45. І щаслива та, що повірила, тому що справдиться повідане їй від Господа.
46. І сказала Марія: Звеличує душа моя Господа,
47. І зрадів дух мій у Бозі, Рятівникові Моєму,
48. Що зглянувся Він на покору служниці Своєї; бо віднині всі покоління називатимуть мене Благословенною,
49. Що витворив мені велич Могутній, і святе ймення Його,
50. І милість Його від роду й до роду для тих, що бояться Його;
51. Явив силу рамена Свого; розпорошив пихатих помислами серця їхнього.
52. Поскидав сильних з престолів і підніс сумирних;
53. Голодних виповнив добром, а багатих відпустив ні з чим;
54. Прийняв Ізраїля, служника Свого, пригадавши милість,
55. Як повідав батькам нашим, до Авраама і насінню його до віку.
56. А пробула Марія з нею близько трьох місяців і повернулася до свого дому.
57. А Єлисаветі надійшов час породити, і вона народила сина.
58. І почули сусіди і родичі її, що звеличив Господь милість Свою над нею, і раділи з нею.
59. Восьмого дня прийшли обрізувати немовлятко, і хотіли назвати його на ймення батька його, Захарією.
60. На це матір його сказала: Ні, а назвати його Іваном.
61. І сказали їй: Нікого нема в твоєму роду, хто називався б цим ім‘ям.
62. І запитували жестами у батька його, як би він хотів назвати його.
63. Він попросив дощечку і написав: Іван ймення йому. І всі здивувалися.