3. Тут книжники і фарисеї привели до Нього жінку, котру спіймали на перелюбі, поставили її посередині,
4. Та й сказали Йому: Учителю! Оцю жінку спіймали на перелюбі;
5. А Мойсей у Законі заповідав нам побивати таких камінням. Ти що скажеш?
6. А казали так, щоб спокусити Його, і знайти що-небудь, аби звинуватити Його. Але Ісус нахилився низенько і писав пальцем по землі, наче не зважаючи на них.
7. Але вони невгавали, запитували Його, то Він випростався й сказав їм: Хто з вас без гріха, перший кинь каменя в неї.
8. І знову нахилився низенько й писав по землі.
9. А вони, зачувши те і відчуваючи докори совісті, почали один по одному відходити, починаючи від старших, аж до останніх; і залишився один Ісус та жінка, що стояла посередині.
10. Ісус випростався і, не бачачи нікого, окрім жінки, сказав їй: Жінко! Де твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?
11. Вона відповіла: Ніхто, Господе! Ісус сказав їй: І Я не осуджую тебе; іди і надалі не гріши.
12. Знову говорив Ісус до народу і сказав їм: Я – світло світові; хто йде слідом за Мною, той не буде ходити в пітьмі, але буде мати світло життя.
13. Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє не справжнє.
14. Ісус сказав їм у відповідь: Якщо Я навіть Сам про Себе свідчу, то свідчення Моє істинне, тому що Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я, і куди йду;
15. Ви судите з огляду на плоть, а Я не суджу нікого;
16. А коли й суджу Я, то суд Мій істинний, тому що Я не один, але Я і Батько, що послав Мене;