1. По цих словах Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Настав час: прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
2. Оскільки Ти дав Йому владу над всілякою плоттю, то нехай всьому, що Ти дав Йому, дасть Він життя вічне.
3. А це життя є вічне, щоб знали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і посланого Тобою Ісуса Христа.
4. Я прославив Тебе на землі, звершив діяння, котре Ти доручив Мені звершити;
5. І нині прослав Мене Ти, Батьку, у Тебе Самого славою, котру Я мав у Тебе передніше буття світу.
6. Я відкрив ймення Твоє людям, котрих Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені; і вони зберегли слово Твоє;
7. Нині зрозуміли вони, що все, що Ти дав Мені, – від Тебе;
8. Бо слова, котрі Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли по-справжньому, що Я прийшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.
9. Я за них благаю: не за увесь світ благаю, але за тих, котрих Ти дав Мені, тому що вони Твої;
10. І все Моє – Твоє, і Твоє Моє; і Я прославився в них.
11. Я тепер уже не в світі, але вони у світі, а Я до Тебе йду; Отче Святий! Збережи їх в ім‘я Твоє, тих, котрих Ти Мені дав, щоб вони були одне, як Ми.
12. Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім‘я Твоє; тих, котрих Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, окрім сина погибелі, нехай справдиться Писання.
13. А нині до Тебе йду, і це кажу в світі, щоб вони мали в собі радість Мою досконалу.