5. А чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати жебракам?
6. А сказав він так не тому, що піклувався про вбогих, а тому, що був крадієм. Він мав у себе скриньку і носив те, що туди опускали.
7. А Ісус сказав: Залиште її: вона зберегла це на день похорону Мого;
8. Бо жебраків завжди маєте біля себе, а Мене – не завжди.
9. Чимало юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса; їм також хотілося побачити Лазаря, котрого Він воскресив із мертвих;
10. А першосвященики поклали собі убити також і Лазаря,
11. Тому що через нього багато юдеїв приходили і увірували в Ісуса.
12. Другого дня багато народу, який прийшов на свято, зачувши, що Ісус іде до Єрусалиму,
13. Взяли пальмові гілки, вийшли назустріч Йому і вигукували: Осанна! Благословенний Цар Ізраїлів, що приходить в ім‘я Господнє.
14. А Ісус, знайшовши молодого віслюка, сів на нього, як написано:
15. Не бійся, донько Сіонова! То Цар твій приходить, сидячи на молодому віслюкові.
16. Учні Його спочатку не втямили цього; та коли прославився Ісус, тоді пригадали, що так було про Нього написано, і це вчинили Йому.
17. А народ, який був з Ним передніше, свідчив, що Він викликав з гробу Лазаря і воскресив його з мертвих;
18. Тому й зустрів Його народ, бо вже чув, що Він звершив це диво.
19. Тим часом, фарисеї гомоніли поміж собою: Чи бачите, що не встигаєте анічого? Цілий світ іде за Ним.
20. Із тих, що прийшли поклонятися на свято, були деякі греки;
21. Вони підійшли до Пилипа, котрий був із Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо побачити Ісуса.
22. Пилип прийшов і сказав про це Андрієві; і потім Андрій та Пилип повідали про це Ісусові.