36. Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб могли бути синами світла. Сказавши це, Ісус відійшов і утаємничився від них.
37. Багато див звершив Він перед ними, а вони не вірували в Нього,
38. Нехай же справдиться слово Ісаї пророка: Господе! Хто повірить почутому від нас, і кому відкрилося рамено Господнє?
39. А вони через те не могли вірувати, що, як ще сказав Ісая,
40. Народ цей засліпив очі свої, і закам‘янів серцем своїм, нехай же не бачать очима, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я уздоровив їх.
41. Це сказав Ісая, коли бачив славу Його, і свідчив про Нього.
42. А втім, чимало й старшин увірувало в Нього, але через фарисеїв не сповідували, щоб не бути відлученими од синагоги;
43. Бо полюбили дужче славу людську, аніж славу Божу.
44. А Ісус проголосив і сказав: Хто вірує в Мене не в Мене вірує, але в Того, Хто послав Мене;
45. І хто бачить Мене, бачить Того, Хто послав Мене.
46. Я, світло, прийшов у світ, аби кожний, хто вірує в Мене, не залишився в пітьмі.
47. І якщо хтось почує Мої слова і не повірить, Я не суджу Його: бо Я прийшов не судити світ, але врятувати світ.
48. А той, хто відцурається од Мене і не прийме слів Моїх, має суддю собі: Слово, котре Я виповідав, воно буде судити його останнього дня;
49. Бо Я казав не від Себе, але Батько, який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що сказати, і що повідувати;