28. Отче! Прослав Ймення Твоє! Тоді прилинув з неба голос: І прославив, і ще прославлю.
29. Народ, який стояв і чув це, гомонів: Це грім. А інші казали: Ангел звертався до Нього.
30. Ісус на те сказав: Не для Мене був той голос, але для народу.
31. Нині суд світові цьому; нині князь світу цього буде вигнаний геть.
32. І коли Я піднесений буду від землі, усіх наверну до Себе.
33. Це Він казав, даючи знати, якою смертю Він помре.
34. Народ відповідав Йому: Ми чули із закону, що Христос живе вічно; чому ж Ти запевняєш, що Син Людський має піднестися? Хто це – Син Людський?
35. Тоді Ісус сказав їм: Ще на короткий час світло є з вами; ходіть, доки є світло, щоб не обгорнула вас пітьма; бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде.
36. Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб могли бути синами світла. Сказавши це, Ісус відійшов і утаємничився від них.
37. Багато див звершив Він перед ними, а вони не вірували в Нього,
38. Нехай же справдиться слово Ісаї пророка: Господе! Хто повірить почутому від нас, і кому відкрилося рамено Господнє?
39. А вони через те не могли вірувати, що, як ще сказав Ісая,
40. Народ цей засліпив очі свої, і закам‘янів серцем своїм, нехай же не бачать очима, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я уздоровив їх.
41. Це сказав Ісая, коли бачив славу Його, і свідчив про Нього.
42. А втім, чимало й старшин увірувало в Нього, але через фарисеїв не сповідували, щоб не бути відлученими од синагоги;
43. Бо полюбили дужче славу людську, аніж славу Божу.
44. А Ісус проголосив і сказав: Хто вірує в Мене не в Мене вірує, але в Того, Хто послав Мене;