2. І дійшов Мордехай до царської брами; бо не можна було входити через царські ворота у веретищі.
3. Так само і в кожній провінції, куди лише доходило повеління царя і указ його, було значне ремствування у юдеїв, і піст, і плачі, і волання, а веретище і попіл були для багатьох ложем.
4. І прийшли служниці Естери і керуючі її, і повідали їй, і вельми затривожилася цариця, і послала одежу, щоби Мордехай зодягнув її, і скинув із себе веретище своє; але він не прийняв.
5. Тоді покликала Естер Гатаха, одного з керуючих двором царя, котрого він приставив до неї, і наказала йому довідатися у Мордехая: що це і з якої причини це?
6. І пішов Гатах до Мордехая на міський майдан, котрий перед царською брамою.
7. І розповів йому Мордехай про все, що з ним сталося, і про кількість срібла, котре обіцяв Ґаман відважити до скарбниці царської за юдеїв, аби лиш винищити їх.
8. І віддав йому копію указу, оголошеного в Сузах, про винищення їх, аби показати Естері і щоб дав їй знати про все; причому наказував їй, щоб вона пішла до царя і благала його про помилування і просила за народ свій.
9. І прийшов Гатах, і переказав Естері слова Мордехая.
10. І сказала Естер Гатахові; і послала його сказати Мордехаєві:
11. Усі служники цареві і народи у провінціях царських знають, що кожному, і чоловікові, і жінці, хто зайде до царя у внутрішній двір, якщо не буде покликаний, суд один – смерть; тільки той, до кого простягне цар своє золоте жезло, залишиться живий. А мене не кликали до царя ось уже тридцять днів.
12. І переказали Мордехаєві слова Естері.
13. І наказав Мордехай відповісти Естері: Не будь певна подумки, що ти одна врятуєшся в домі царському із усіх юдеїв.
14. Якщо ти змовчиш о цім часі, то воля і визволення прийдуть для юдеїв з іншого місця, а ти і дім твого батька загинете. І хто відає, чи не для такої пори ти й досягла чину царського?
15. І сказала Естер у відповідь Мордехаєві:
16. Іди, збери усіх юдеїв, що в Сузах, і постіться заради мене, і не їжте, і не пийте три дні, ні вдень, ані вночі, і я зі служанками своїми буду також поститися, а потім піду до царя, хоч це супроти закону, і, якщо доведеться загинути, то загину.