11. Михей, син Гемарії, Шафанового сина чув усі слова Господні, написані в сувої,
12. І зійшов до царевого дому, до кімнати царського писаря, і ось, там сиділи всі старшини: писар Елішама і Делая, син Шемаїн, і Елнатан, син Ахборів, і Гемарія, син Шафанів, і Седекія, син Хананії, і всі старшини.
13. І переказав їм Михей усі слова, котрі він чув, коли Барух читав сувоя уголос перед народом.
14. Тоді всі старшини послали до Баруха Єгудія, сина Нетанії, сина Шелемії, сина Кушіїного, сказати йому: Сувій, котрого ти читав уголос перед народом, візьми в руку твою і прийди. І взяв Барух, син Нерійїн, сувій в руку свою і прийшов до них.
15. Вони сказали йому: Сядь, і прочитай нам уголос. І прочитав Барух їм уголос.
16. Коли вони вислухали всі слова, то з жахом подивилися один на одного і сказали Барухові: Ми неодмінно перекажемо всі ці слова цареві.
17. І запитали Баруха: Скажи нам, як ти писав усі слова оці з його уст?
18. І сказав їм Барух: Він виповідав мені устами своїми всі ці слова, а я чорнилом писав їх на цьому сувої.
19. Тоді сказали старшини Барухові: Піди, сховайся ти і Єремія, щоб ніхто не знав, де ви.
20. І пішли вони до царя у палац, а сувоя залишили в кімнаті Єлішами, царського писця, і переказали уголос перед царем усі слова ці.
21. Цар послав Єгудія принести сувоя, і він забрав його з кімнати Єлішами, царського писця; і читав його Єгудія уголос перед царем і вголос перед усіма князями, що стояли біля царя.
22. Того часу, дев'ятого місяця, цар сидів у зимовому домі, і перед ним стояв горщик із жаром.
23. Коли Єгудія прочитав три чи чотири стовпчики, цар відрізав їх писарським ножиком і кидав на жар у горщику, аж доки не знищив увесь сувій на вогні, котрий палахкотів у горщику.
24. І не злякалися і не розідрали шатів своїх ні цар, ні всі служники його, котрі чули всі ці слова.
25. Хоч Елнатан, і Делая, і Гемарія просили царя не палити того сувою, але він не послухав їх.
26. І наказав цар Єрахмеїлові, синові царя, і Сераї, синові Азраїловому, і Шелемії, синові Авдіїловому, взяти писаря Баруха й пророка Єремію, та Господь сховав їх.
27. І було слово Господнє до Єремії, потому, як цар спалив сувоя і слова, котрі Барух написав із уст Єремії, і сказано йому:
28. Візьми собі знову іншого сувоя, – і напиши в ньому всі попередні слова, які були в першому сувої, котрого спалив Єгояким, цар юдейський.