25. Не дозволяй ногам твоїм стоптувати взуття і горлі твоєму – знемагати від спраги. Але ти сказав: Не сподівайся, ні! Бо люблю чужих і буду ходити слідами їхніми.
26. Як злодій, коли спіймають його, буває осоромлений, – так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їхні, князі їхні, і священики їхні, і пророки їхні, –
27. Кажучи дереві: Ти – мій батько; і до каменя: Ти породив мене; бо вони обернулися до Мене спиною, а не обличчям; а в годину бідування свого будуть казати: Підведися і врятуй нас!
28. То ж де божки твої, котрих ти вчинив собі? Нехай вони підведуться, якщо можуть врятувати тебе в недобру годину бідування твого; бо скільки у тебе міст, стільки ж божків у тебе, Юдо.