12. Подивуйтеся з цього, небеса, і здригніться, і жахніться, говорить Господь.
13. Бо подвійне зло вчинив народ Мій; Мене, джерело води живої, залишили, і витесали собі посудини розбиті, котрі не можуть утримати води.
14. Хіба Ізраїль раб? Чи він рабом у домі народився? Чому, з якої причини він став здобиччю?
15. Зарикали на нього молоді леви, озвалися голосом своїм і вчинили землю його пустелею; міста його спалені, без городян.
16. І сини Мемфіса і Тахпенеса об'їли тім'я твоє.
17. Чи не завдав ти собі цього тим, що залишив Господа Бога твого о тій порі, коли Він супроводжував тебе?
18. І нині навіщо тобі шлях на Єгипет, аби пити воду з Нілу? І нащо тобі шлях до Асирії, щоб воду пити з річки її? (Єфрату)
19. Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; тож пізнай і помисли, яке погане і гірке те, що ти залишив Господа, Бога твого, і страху Мого немає в тобі, говорить Господь Бог Саваот.
20. Бо здавна Я розбив ярмо твоє донька Сіону, розірвав кайдани твої, і ти казала: Не буду служити ідолам, а тим часом на всілякому високому пагорбі і під кожним гіллястим деревом ти блудодіяла.
21. Я посадив тебе як благородну лозу, – найчистіше насіння; як же ти перетворилася в Мене на дикий паросток чужої лозини?
22. А тому хоч би ти умилася з милом і багато витратила на себе лугу, – нечестя твоє позначене переді Мною, говорить Господь Бог.
23. Як можеш ти сказати: Я не опоганила себе, я не ходила слідами Вааловими? Поглянь на поведінку твою в долині, спізнай, що вчиняла ти, метка верблюдице, що блукаєш стежками своїми?
24. Дику віслючку, що звикла до пустелі і в пристрасті своїй ковтає повітря, – хто може її спинити? А ніхто з шукачів її не втомлюється: знайдуть її певного місяця.