3. Бо приписи народів – порожнеча: зрубають дерево в лісі, обкорують його руками теслі за допомогою сокири,
4. Покривають сріблом і золотом, прибивають цвяхами, щоб не хиталося.
5. Вони – що обкорений стовп, і не розмовляють; їх носять, тому що ходити не можуть. Не лякайтеся їх, бо вони не можуть завдати лиха, але й добра вчинити не мають сили.
6. Немає схожого на Тебе, Господе! Ти великий, і ймення Твоє велике могутністю.
7. Хто не злякається Тебе, Царю народів? Бо Тобі єдиному належить це. Тому що поміж усіма мудраками народів і в усіх царствах їхніх немає схожого на Тебе.
8. Усі до одного вони безглузді і глупаки; марне навчання – оце дерево.
9. Розплющене на листки срібло завезли з Таршішу, золото – із Офіру: справа художника та рук ливарника; одежа на них – гіацинт і пурпур: Усе це – витвір людей удатних.
10. А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля; і народи не можуть витримати обурення Його.
11. Так говоріть їм: Боги, котрі не утворили неба і землі, щезнуть із землі, а також із-під небес.
12. Він витворив землю силою Своєю, утвердив світ мудрістю Своєю і розумом Своїм розпросторив небеса.
13. Коли Він озветься, – вирують води на небесах, і Він підносить хмари від рубежів землі, утворює блискавиці серед дощу і виводить вітер із Своїх сховищ.