20. Шатро моє спустошене, і всі мотузки мої порвалися; діти мої пішли від мене і немає їх; нікому вже поставити шатра мого і розвісити килимів моїх.
21. Бо пастирі стали безглуздими і не шукали Господа, а тому вони й чинили нерозважливо, і вся череда їхня порозбігалася.
22. І лине чутка: Ось, він іде, і великий гамір від північної країни, щоб міста юдейські зробити пустелею, житлом шакалів.
23. Знаю, Господе, що не у волі людини шлях її, що не має влади мандрівник спрямовувати ходу ступнів своїх.
24. Карай мене, Господе, але за правдою, не в гніві Твоєму, щоб не став нічим.