1. Хто – як мудрий, і хто розуміє призначення речей? Мудрість чоловіка просвітлює обличчя його, і суворість обличчя його щезає.
2. Я кажу: Слово цареве бережи, і це заради присяги перед Богом.
3. Не поспішай відійти од лиця його, і не будь ревним у лихій справі; тому що він чого зажадає, все може вчинити.
4. Де слово царя, там влада; і хто скаже йому: "Що ти сподіяв?"
5. Хто виконує заповідь, той не спізнає жодного лиха: серце мудрого відає і час, і приписи.
6. Тому що для будь-якої речі є свій час і приписи; а чоловікові велике лихо від того,
7. Що він не знає, що станеться; і як воно буде – хто скаже йому?
8. Людина не має влади над духом, щоб утримати духа, і не має влади у неї над днем смерти, і не має ради в цій боротьбі, і не врятує безчестя лиходія.
9. Усе це я бачив, і навертав серце моє на всіляку справу, котра учинялася під сонцем. Трапляється час, коли людина володарює над людиною на шкоду їй.
10. Бачив я тоді, що ховали лиходіїв, і приходили і відходили од святого місця, і їх забували в місті, де вони так учиняли. І оце – марнота!
11. Не скоро звершується суд над лихими справами; і через це не боїться серце синів людських чинити зло.