19. І хто знає, чи мудрим він буде, чи безглуздим? Тим часом, він порядкуватиме усією працею моєю, котрою я трудився і котрою виявив себе мудрим під сонцем. І все оце – марнота.
20. І обернувся я, щоб навіяти моєму серцю зректися всієї праці, котрою я трудився під сонцем:
21. Тому що буває людина, котра працює мудро, з розумом та успіхом, і мусить віддати усе чоловікові, котрий не працював, неначе спадок його. І оце – марнота і лихо велике.
22. Бо що матиме людина від усієї праці своєї і клопотів серця свого, що працює вона під сонцем?
23. Тому що всі дні її – скорбота, і всі труди її – неспокій; навіть уночі серце її не відає спокою. І оце – марнота!