6. І якщо міста Содом і Гомору, засудивши на винищення, обернув на попіл, показавши приклад майбутнім лиходіям,
7. А праведного Лота, знеможеного стосунками поміж людьми несамовито розбещеними, визволив, –
8. Бо цей праведник, живучи поміж ними, щоденно страждав у праведній душі, тому що бачив і чув про справи безбожні;
9. То напевне відає Господь, як визволяти побожних від спокуси, а лиходіїв зберігати на день суду, для покарання,
10. А найбільше тих, котрі йдуть слідом недобрих похотей плоті і зневажають владу, зухвалі, свавільні, і не страхаються лихословити вищих.
11. Тоді як Ангели, хоч переважали їх міцністю і силою, не виповідають супроти них зневажливого осуду.
12. Вони, як безмовна звірина, що ведеться природою, народжені для зловлення та винищення, лихословлячи те, чого не розуміють, у розпусті своїй винищаться;
13. Вони діждуться помсти за злочини: бо вони щоденну розпусту мають за розкіш; безсоромники і опоганювачі, вони втішаються своєю облудністю, бенкетуючи з вами.
14. Очі в них виповнені перелюбом і неспинного гріха; вони зваблюють нетверді душі; серце їхнє привчене до зажерливости: це – сини прокляття.
15. Вони залишили свій шлях і заблукали, йдучи слідами Валаама, сина Беорового, котрий полюбив винагороду неправдиву,
16. Але був викритий у своєму беззаконні: безмовна віслючка, озвавшись людським голосом, зупинила безум пророка.
17. Це джерела безводні, хмариська, бурею гнані; на них чекає морок вічної пітьми.
18. Бо, промовляючи набундючене марнослів‘я, вони зваблюють у тілесні похоті і розпусту тих, котрі заледве ухилилися від облуди;
19. Обіцяють їм волю, хоч самі залишаються рабами тліну; бо хто ким переможений, той тому й раб.