4. Бо ми, перебуваючи в оцій хатині, зітхаємо під тягарем, тому що не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне було поглинуте життям.
5. Бо для цього й утворив нас Бог, і дав нам запоруку Духа.
6. Отож, ми завжди розкошуємо, хоч відаємо, що, оселившися в тілі, ми відсторонені од Господа;
7. Бо ми ходимо вірою, а не видінням, -
8. То ми розкошуємо і бажаємо за краще вийти з тіла і вселитися у Господа.
9. І тому ревно прагнемо, чи лишаємося в тілі, чи виходимо, бути Йому бажаними.
10. Бо всі ми мусимо з'явитися перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим, що вчинив, живучи в тілі, - добре чи лихе.
11. Отож, відаючи страх Господній, ми напучуємо людей, а Богові ми відкриті; сподіваюся, що відкриті також і вашій совісті.
12. Не знову являємо себе вам, але надаємо вам привід хвалитися нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі вихваляються обличчям, а не серцем.
13. А якщо ми впадаємо в замішання - то для Бога; а якщо скромні, то для вас;
14. Бо любов Христова обгорне нас, що мислять так: Якщо один помер за всіх, то всі померли.
15. А Він за всіх помер, щоб ті, які живуть, уже не для себе жили, але для померлого за них і знову воскреслого.
16. Тому що віднині ми нікого не знаємо за плоттю; а якщо й знали Христа за плоттю, то нині вже не знаємо.
17. Отож, хто у Христі, той нове творіння; старожитнє минуло, а тепер усе нове.