11. Отож, відаючи страх Господній, ми напучуємо людей, а Богові ми відкриті; сподіваюся, що відкриті також і вашій совісті.
12. Не знову являємо себе вам, але надаємо вам привід хвалитися нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі вихваляються обличчям, а не серцем.
13. А якщо ми впадаємо в замішання - то для Бога; а якщо скромні, то для вас;
14. Бо любов Христова обгорне нас, що мислять так: Якщо один помер за всіх, то всі померли.
15. А Він за всіх помер, щоб ті, які живуть, уже не для себе жили, але для померлого за них і знову воскреслого.
16. Тому що віднині ми нікого не знаємо за плоттю; а якщо й знали Христа за плоттю, то нині вже не знаємо.
17. Отож, хто у Христі, той нове творіння; старожитнє минуло, а тепер усе нове.
18. Але ви від Бога, що Ісусом Христом примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення,
19. Тому що Бог у Христі примирив із Собою світ, не поставив за провину людям їхні злочини, і дав нам слово примирення.
20. Отож, ми - посланці для Христа, і хоча Сам Бог закликає вас через нас, ми благаємо вас від ймення Христового: Примиріться з Богом!
21. Бо Того, Хто не відав гріха, він учинив для нас пожертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом.