7. А якщо служіння смертоносним літерам, накреслене на камінні, було таке гарне, що сини Ізраїлеві не могли пильно дивитися на лице Мойсеєве через славу, що осяяла його обличчя і мала зникнути, -
8. То чи не набагато кращим має бути служіння духа?
9. Бо якщо служіння осудження славне, то тим паче переважає славою служіння виправдання.
10. То прославлене навіть не стає славним з цього боку, з причини переважаючої слави наступного.
11. Бо коли славне те, що минає, то тим паче славне те, що триває!
12. Маючи таку надію, ми діємо з великим натхненням.
13. А не так, як Мойсей, котрий затуляв покривалом обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися пильно на зникнення того, що сяяло.
14. Але розум їхній засліплений: бо те саме покривало донині лишається незнятим під час читання Старого Заповіту, тому що воно знімається Христом.
15. Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на їхньому серці.
16. Та коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається.
17. Господь є Дух; а де Дух Господній, - там воля.
18. А ми всі, відкритим обличчям, як у дзеркалі, споглядаючи на славу Господню, перевтілюємося у той самий образ від слави у славу, як від Господнього Духу.