1. О, якби ви хоч трішки зважили на мою нерозважливість! Але ви поблажливі до мене.
2. Бо я ревно дбаю про вас із ревністю Божою, тому що я заручив вас єдиному мужеві, щоби поставити перед Христом чистою дівою.
3. Але боюся, щоб, як змій підступом своїм звабив Єву, так само й ваш розум не пошкодився, ухилившися від простоти у Христі.
4. Тому що, якби хтось, прийшовши, почав проповідувати іншого Ісуса, котрого ми не проповідували, або, якби ви одержали іншого духа, котрого не одержали, або іншу добру вість, котрої не приймали, - то ви були б вельми поблажливі до того.
5. Але я гадаю, що в мене ні в чому немає вади, якщо порівняти з вищими Апостолами;
6. Хоч я є незграбний у слові (у мові), але не в пізнанні. Втім, ми в усьому цілком вам відомі.
7. Чи згрішив я тим, що принижував себе, аби піднести вас, тому що безоплатно проповідував вам Євангелію Божу?
8. Іншим церквам я завдавав певних витрат, бо діставав од них плату за служіння вам; і, коли був у вас, хоч зазнав нестатків, нікого не обтяжив.
9. Бо нестатки мої надолужували брати, що прийшли з Македонії; та й у всьому я прагнув і прагнутиму не бути для вас тягарем.
10. За істиною Христовою в мені скажу, що похвала оця не відбереться в мене у краях Ахайських.
11. А чому я так учиняю? Чи тому, що не люблю вас? Богові відомо! Але, як учиняю, так само й буду вчиняти,
12. Щоб не дати приводу тим, що шукають приводу, аби вони, чим хваляться, в тому виявилися такими ж, як ми.
13. Бо такі лжеапостоли, лукаві працівники, що вдають із себе апостолів Христових.
14. І не дивно: тому що сам сатана прибирає вигляду Ангела світла,