12. Коли доповіли цареві Давидові, говорячи: Господь благословив дім Овед-Едома і все, що в нього було, заради Ковчега Божого, то пішов Давид, і врочисто переніс Ковчега Божого з оселі Овед-Едома до міста Давидового.
13. І коли ті, що несли Ковчега Господнього, проходили по шість кроків, він приносив на пожертву бичка і барана.
14. Давид танцював щосили перед Господом; а зодягнений був Давид у лляний ефод.
15. Отак Давид і увесь дім Ізраїля несли Ковчега Господнього, з вигуками і звуками сурми.
16. Коли входив Ковчег Господній до міста Давидового, то Мелхола, Саулова донька, дивилася у вікно, і, побачивши царя Давида, який стрибав і танцював перед Господом, зневажила його в серці своєму.
17. І принесли Ковчега Господнього, і поставили його на місце його осередь скинії, котру спорудив для нього Давид; і приніс Давид усеспалення перед Господом і пожертви мирні.
18. Коли Давид скінчив приношення усеспалення і пожертви мирні, то благословив він народ йменням Господа Саваота.
19. І роздав усьому народові, для всього Ізраїля, як чоловікам, так і жінкам, по одній хлібині, і по шматкові смаженого м'яса, і по одному калачеві з виноградом. І пішов увесь народ, кожне в дім свій.
20. Коли Давид повернувся, аби благословити дім свій, то Мелхола, донька Саулова, вийшла йому назустріч і сказала: Як відзначився сьогодні цар Ізраїльський, оголився нині перед очима служниць своїх, мовби оголився якийсь із пустунів!
21. І сказав Давид Мелхолі: Перед Господом, Котрий надав перевагу мені перед батьком твоїм і перед усім домом його, і настановив мене вождем народу Господнього, Ізраїля, – перед Господом – буду веселитися і танцювати.
22. І я ще більше принижуся, і зроблюся ще нижчим в очах моїх, і перед служницями, про котрих ти говориш, я буду пошанований.