21. І відповідав Авішай, син Церуїн, і сказав: Чи не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього помазанця?
22. І сказав Давид: Що мені і вам, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені наклепниками? Чи нині умертвляти кого-небудь в Ізраїлі? Чи не бачу я, що нині я – цар над Ізраїлем?
23. І сказав цар Шім'ї: Ти не помреш. І присягнувся йому цар.
24. І Мефівошет, син Йоанів, сина Саулового, вийшов назустріч цареві. Він не обмивав ніг своїх, не піклувався про бороду свою, і не прав одежі своєї від того дня, коли він повернувся з миром.
25. Коли він вийшов з Єрусалиму назустріч цареві, цар сказав йому: Чому ти, Мефівошете, не пішов зі мною?
26. Той відповідав: Володарю мій царю! Служник мій обдурив мене; бо я, служник твій, говорив: Осідлаю собі віслюка і сяду на ньому, і поїду з царем, оскільки служник твій кульгавий.
27. А він оббрехав служника твого перед володарем моїм царем; але володар мій, цар, як Ангел Божий; учиняй, що тобі до душі.
28. Хоча увесь дім батька мого має провину за смерть перед володарем моїм царем, але ти посадив служника твого поміж тими, хто їсть за столом твоїм; яке ж я маю право скаржитися іще перед царем?
29. І сказав йому цар: До чого ти говориш усе це? Я сказав, щоб ти і Ціва поділили між собою поля.
30. Але Мефівошет відповідав цареві: Нехай він візьме навіть усе, після того, як володар мій, цар, з миром повернувcя в дім свій.
31. І гілеадянин Барзіллай зійшов з Рогеліму, і перейшов із царем Йордан, аби провести його за Йордан.
32. А Барзіллай був уже дуже старий, років вісімдесяти. Він давав цареві їжу, коли він був у Маханаїмі, тому що був чоловіком заможним.
33. І сказав цар Барзіллаєві: Йди зі мною, і я буду годувати тебе в Єрусалимі.
34. Але Барзіллай відповідав цареві: Чи довго я ще житиму, аби піти з царем до Єрусалиму?
35. Мені зараз вісімдесят літ, чи відрізню добре від недоброго? Чи спізнає служник твій смак у тому, що буду їсти, і в тому, що буду пити? І чи буду у змозі чути голос співаків і співачок? Нащо ж служникові твоєму бути тягарем для свого володаря царя?