11. І сказав цар Авішаєві і до всіх служників своїх: Ось, якщо син мій, котрий вийшов із стегон моїх, шукає душі моєї, тим паче син веніяминця; залишіть його, нехай лихословить; тому що Господь наказав йому.
12. Можливо, зглянеться Господь на приниження моє, і поверне мені цього дня добром замість його проклять.
13. І рухався Давид, і люди його шляхом, а Шім'ї йшов схилом гори навпроти нього, йшов і лихословив, і кидав каміння у його бік і порохом.
14. І прийшов цар і увесь народ, який був з ним, натомлений, і спочивав там.
15. Тим часом, Авесалом та увесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними і Ахітофел.
16. Коли аркеянин Хушай, Давидів товариш, прийшов до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: Нехай живе цар, нехай живе цар!
17. І сказав Авесалом Хушаєві: Оце таке співчуття твоє до твого друга?
18. І сказав Хушай Авесаломові: Ні, кого вибрав Господь і цей народ, і увесь Ізраїль, з ним і я, і з ним залишуся.
19. До того ж, кому я буду служити? Чи не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду служити й тобі.
20. І сказав Авесалом Ахітофелові: "Порадьте, що маємо вдіяти?"
21. І сказав Ахітофел Авесаломові: Увійди до наложниць батька твого, котрих він залишив охороняти дім свій, і почують усі Ізраїльтяни, що ти став ненависним для батька твого, і зміцніють руки всіх, що з тобою.
22. І поставили для Авесалома шатро на даху, і увійшов Авесалом до наложниць батька свого перед очима всього Ізраїля.