1. Після цього Авесалом завів у себе колісниці, і коней, і п'ятдесят скороходів.
2. І підводився Авесалом рано-вранці, і ставав при дорозі біля воріт, і коли хто-небудь, маючи позов, йшов до царя на суд, то Авесалом підкликав його до себе і запитував: Із якого ти міста? І коли той відповідав: із такого ось коліна Ізраїлевого служник твій,
3. Тоді говорив йому Авесалом: Ось, справа твоя добра і справедлива, але в царя нікому вислухати тебе.
4. І говорив Авесалом: О, якби мене настановили суддею на цій землі! До мене приходив би кожний, хто має суперечку і позов, і я судив би його по правді.
5. І коли підходив хто-небудь поклонитися йому, то він простягав руку свою, і обнімав його, і цілував його.
6. Так учиняв Авесалом із усяким Ізраїльтянином, що приходив на суд до царя, і закрадався Авесалом у серце Ізраїльтян.
7. А по сорока роках царювання Давида, Авесалом сказав цареві: Піду я і виконаю обітницю мою, котру я дав Господові у Хевроні.
8. Бо я, служник твій, живучи в Ґешурі у Сирії, дав обітницю: Якщо Господь поверне мене до Єрусалиму, то я принесу пожертву Господові.
9. І сказав йому цар: Іди з миром. І підвівся він, і пішов до Хеврону.
10. І розіслав Авесалом вивідувачів у кожне коліно Ізраїлеве, сказавши: Коли почуєте звук сурми, то говоріть: Авесалом зацарював у Хевроні.
11. Із Авесаломом пішли з Єрусалиму двісті чоловік, котрих запросили, і пішли, у простоті своїй, не знаючи, у чім справа.
12. Під час жертвоприношення, Авесалом послав і покликав ґілонянина Ахітофела, радника Давидового, з його міста Ґіло. І склалася сильна змова, і народ сходився і множився біля Авесалома.
13. І прийшов вісник до Давида, і сказав: Серце Ізраїльтян схилилося на бік Авесалома.
14. І сказав Давид усім служникам своїм, котрі були при ньому в Єрусалимі: Підведіться, втечемо; Тому що не буде нам порятунку від Авесалома; поспішайте, щоб нам відійти, аби він не наздогнав і не захопив нас, і не навів на нас нещастя, і не винищив місто мечем.