9. І взяла сковорідку і виклала перед ним; але він не захотів їсти. І сказав Амнон: Нехай усі вийдуть від мене. І вийшли від нього всі люди.
10. І сказав Амнон Тамар: Віднеси страву до внутрішньої кімнати, і я поїм із рук твоїх. І взяла Тамар коржі, котрі зготувала, і віднесла Амнонові, братові своєму, у внутрішню кімнату.
11. І коли вона поставила перед ним, щоб він їв, то він схопив її, і сказав їй: Іди, лягай зі мною, сестро моя!
12. Але вона сказала: Ні, брате мій, не ганьби мене, бо не робиться так у Ізраїлі; не чини цього безуму.
13. І я, куди я піду з моєю ганьбою? І ти, ти будеш одним із шалених в Ізраїлі. То побалакай з царем; він не відмовить віддати мене тобі.
14. Але він не хотів слухати її слова, і здолав її, і згвалтував її, і лежав з нею.
15. Потім зненавидів її Амнон найглибшою ненавистю, аж так, що ненависть, якою він зненавидів її, була сильніша любови, котру мав до неї. І сказав їй Амнон: Підведися і йди.
16. І Тамар сказала йому: Ні. Прогнати мене – це зло більше першого, котре ти вчинив зі мною. Але він не хотів слухати її.
17. І покликав юнака свого, котрий служив йому, і сказав: Проженіть її від мене геть, і замкни двері за нею.
18. На ній була барвиста одежа; бо такі верхні одежі носили царські дочки-дівиці. І вивів її слуга геть і замкнув за нею двері.
19. І посипала Тамар попелом голову свою, і розідрала барвисту одежу, котру мала на собі, і поклала руки свої на голову свою, і отак рухалася і вищала.
20. І сказав їй Авесалом, брат її: Чи не Амнон, брат твій, був учора з тобою? – Але тепер уже мовчи, сестро моя; він – брат твій; не бери цього до серця свого. І жила Тамар у самотині, в домі Авесалома, брата свого.
21. І почув цар Давид про все це і вельми спалахнув його гнів.