31. І підвівся цар, і розідрав одежу свою, і впав на землю, і всі служники його, що попереду стояли, розідрали на собі одежу свою.
32. Але Йонадав, син Шім'ї, брата Давидового, сказав: Нехай не думає володар мій, що всіх юнаків, царських синів, умертвили; один лиш Амнон помер. Тому що в Авесалома був цей замір з того дня, як Амнон згвалтував сестру його.
33. Отож, нехай володар мій, цар, не тривожиться думкою про начебто трагічну загибель усіх царських синів. Помер тільки один Амнон.
34. І втік Авесалом. І підняв юнак, що стояв на сторожі, очі свої, і побачив ось, багато народу йде по дорозі схилом гори.
35. Тоді Йонадав сказав цареві: Це йдуть царські сини; як говорив служник твій, так і є.
36. І тільки-но він сказав це, аж ось, прийшли царські сини і здійняли ґвалт, і плакали. І сам цар і всі служники його плакали дуже великим плачем.
37. Авесалом же втік і пішов до Талмая, сина Амміхурового, царя ґешурського. І плакав Давид за сином своїм у всі дні.