9. А синів Ізраїлевих не вчинив Соломон робітниками у діяннях своїх, але вони були вояками і старшинами охоронців його, і старшинами колісниць його і вершників його.
10. І було чільних намісників у царя Соломона, що урядували народом, – двісті п'ятдесят.
11. А доньку фараонову перевів Соломон із міста Давидового у дім, котрого спорудив для неї; тому що, казав він, не мусить жити жінка у мене в домі Давида, царя Ізраїлевого; бо святий він, адже увійшов до нього Ковчег Господній.
12. Тоді розпочав Соломон підносити усеспалення Господові на жертовнику Господньому, котрого він учинив перед притвором,
13. Щоб за приписами щодня приносити приношення, за Мойсеєвою заповіддю, в суботи і в новомісяччя, і на свята тричі на рік: на свято опрісноків і на свято жнив, і на свято куренів.
14. І ухвалив він, за розпорядженням Давида, батька свого, черги священиків на їхню службу, і левитів на їхню чергу, щоб вони славословили і служили при священиках за настановами щодня, і брамників за їхньою чергою, до кожної брами; бо таким був заповіт Давидів, чоловіка Божого.
15. І не ухилялися вони від наказів царя про священиків та левитів, щодо всякого чину і щодо скарбів.
16. Так були налаштовані всі діяння Соломонові від підмурку храму Господнього до кінцевого завершення його – храму Господнього. Отак храм Господній був завершений.
17. Тоді рушив Соломон до Ецйон-Геверу та до Елоту, котрий на морському березі, в едомському краї.