9. І проголосили по Юдеї та Єрусалимові, щоб приносили Господові данину, накладену Мойсеєм, служником Божим, на ізраїльтян в пустелі.
10. І зраділи всі старшини і увесь народ, і приносили, і клали до скрині доти, аж доки вона виповнилася.
11. Того часу, коли приносили скриню до царських урядовців через левитів, і коли вони бачили, що срібла багато, приходив писар царя, і висипали із скрині, і відносили її і ставили її на своє місце. Так учиняли вони день у день, і зібрали вельми багато срібла.
12. І віддавали його цар і Єгояда виконавцям робіт у домі Господньому, і вони наймали каменярів і теслярів для оновлення дому Господнього, а також ковалів і мідників, для зміцнення дому Господнього.
13. І працювали виконавці робіт, і звершувалося оновлення руками їхніми; і вчинили дім Божий у належний стан його, і зміцнили його.
14. І скінчивши все, вони принесли решту срібла перед царя та Єгояду. І вчинили з нього посудини для дому Господнього, посудини службові і для всеспалень, тарелі та інший посуд золотий і срібний. І приносили усеспалення в домі Господньому постійні упродовж всіх днів Єгояди.
15. І постарів Єгояда, і наситився днями життя, а тоді помер: сто тридцять літ було йому, коли він помер.
16. І поховали його в місті Давидовому з царями, тому що він учиняв добре в Ізраїлі і для Бога, і для дому Його.
17. Але по смерті Єгояди прийшли князі юдейські і поклонилися цареві; відтак цар почав дослухатися до них.
18. І залишили дім Господа, Бога батьків своїх, і почали служити деревам посвяченим та ідолам. і був гнів Господній на Юдею і Єрусалим за цю провину їхню.
19. І він посилав до них пророків для навернення їх до Господа; і вони навертали їх, але ті не корилися.
20. І Дух Божий виповнив Захарію, сина Єгояди, священика, який стояв на підвищенні перед народом, і сказав їм: Так говорить Господь: Для чого ви переступаєте накази Господні? Не буде вам успіху; і через те, що ви залишили Господа, то Він також залишить вас.
21. І змовилися супроти нього, і забили його камінням, за наказом царя, на подвір'ї дому Господнього.
22. І не пригадав цар Йоаш добродіянь, які вчинив для нього Єгояда, батько його, і забив сина його. І він, помираючи, казав: Нехай бачить Господь, і відплатить.