7. І сказав цар Ізраїлів Йосафатові: Є ще один чоловік, через котрого можна запитати у Господа; але я не люблю його, бо він не пророкує про мене доброго, а постійно пророкує лихе; це Міхей, син Їмлин. І сказав Йосафат: Не кажи так, царю.
8. І покликав цар Ізраїлів одного євнуха, і сказав: Побіжи скорше по Міхея, сина Їмли.
9. А цар Ізраїлів і Йосафат, цар Юдин, сиділи кожний на своєму троні, повбирані в царські шати; сиділи на майдані біля брами Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.
10. І вчинив собі Седекія, син Кенаанів, залізні роги, і сказав: Так говорить Господь: Оцими поб'єш сирійців аж до винищення їх.
11. І всі пророки пророкували те саме, кажучи: Йди на Рамот Ґілеадський; буде успіх тобі, і віддасть його Господь в руки царя.
12. А той посланець, котрий пішов покликати Міхея, казав йому: Ось, пророки одноголосно звіщають цареві добро; нехай і твоє слово буде таким самим, як ото кожного з них. І ти провіщай добро.
13. І сказав Міхей: Живий Господь, – що скаже мені Бог мій, те скажу і я.
14. І прийшов він до царя, і сказав йому цар: Міхею, чи йти нам війною на Рамот Ґілеадський, чи утриматися? І сказав той: Ідіть, буде вам успіх, і віддадуть їх у ваші руки.
15. І сказав йому цар: Скільки разів мені брати з тебе присягу, щоб ти не говорив мені анічого, окрім правди, в ймення Господнє?
16. Тоді Міхей сказав: Я бачив усіх синів Ізраїля, розпорошених по горах, як овець, у котрих немає пастуха. І сказав Господь: Немає у них старшини, нехай повернуться кожний до свого дому з миром.
17. І сказав цар Ізраїлів Йосафатові: Чи не казав я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?