9. Але Петро сказав їй: Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось, входять у двері ті, що поховали чоловіка твого; і тебе також винесуть.
10. Раптом вона упала біля ніг його і вмерла, і юнаки, переконавшись, що вона мертва, винесли й поховали її біля чоловіка її.
11. І великий страх обгорнув всю церкву і всіх, хто чув це.
12. Руками Апостолів звершувалося в народі багато ознак і чудес; і всі однодушно були в притворі Соломоновім.
13. Ніхто із сторонніх не зважувався прилучитися до них, а народ прославляв їх.
14. А віруючих все більше й більше приєднувалося до Господа, велика кількість чоловіків та жінок.
15. Аж так, що виносили хворих на вулиці і клали на постелях і ліжках, щоб хоч тінь Петра, що проходив, падала на когось із них.
16. Сходилося також до Єрусалиму чимало з довколишніх міст, несли недужих та хворих від нечистих духів, котрі й уздоровилися всі.
17. А першосвященик і всі з ним, що належали до саддукейської єресі, виповнилися заздрістю.
18. І руки свої наклали на Апостолів, і ув‘язнили їх у народній в‘язниці.
19. Але Ангел Господній вночі відчинив двері в‘язниці і, вивівши їх, сказав:
20. Ідіть і, ставши у храмі, повідуйте народові всі ці слова життя.
21. Вони вислухали і зайшли вранці до храму й навчали. А тим часом першосвященик і котрі з ним, прийшли, скликали синедріон і всіх старших із синів Ізраїля та й послали до в‘язниці привести Апостолів.
22. Але служники, прийшовши, не знайшли їх у в‘язниці і повернулися й доповіли,
23. Кажучи: В‘язницю ми застали замкненою з усією старанністю і сторожу, котра стояла перед дверима; але, відчинивши, не знайшли в ній нікого.
24. Коли зачули ці слова першосвященик, старший сторожі та інші першосвященики, не могли зрозуміти, що б воно означало.
25. Проте прийшов один чоловік і оповів їм, кажучи: Ось, мужі, котрих ви ув‘язнили в тюрму, стоять у храмі і навчають народ.