20. Ми не можемо не говорити про те, що бачили і чули.
21. Але вони, погрожуючи, відпустили їх, бо не знайшли можливости покарати їх, з причини народу, тому що всі прославляли Бога за скоєне;
22. Бо років сорок було тому чоловікові, в котрому звершилося це диво уздоровлення.
23. Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали, що говорили їм першосвященики і старшини;
24. А вони вислухали і однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико Боже, що утворив небо і землю і море, і все, що в них!
25. Ти устами батька нашого Давида, служника Твого, сказав Духом Святим: Чого заметушилися погани, і народи задумали марне?
26. Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа і на Христа Його.
27. Бо справді зібралися в місті цьому на Святого Сина Твого Ісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пилат з поганами і народом ізраїльським,
28. Щоб учинити те, що визначила рука Твоя і порада Твоя.
29. І нині, Господе, поглянь на погрози їхні і дай служникам Твоїм з усією сміливістю говорити слово Твоє,
30. Тоді, як Ти простягаєш руку Твою на уздоровлення і на вчинення ознак і чудес йменням Святого Сина Твого Ісуса.
31. І, за молитвою їхньою, захиталося місце, де вони були зібрані, і виповнилися всі Духом Святим і звіщали Слово Боже сміливо.
32. І в багатьох тих, що увірували, було одне серце і одна душа; і ніхто нічого з маєтку свого не називав своїм, але все в них було спільне.
33. І Апостоли з великою силою засвідчували воскресіння Господа Ісуса Христа; і велика благодать була на всіх них.
34. Не було поміж ними жодного нужденного; бо всі, котрі володіли землями чи домами, продавали їх і приносили ціну проданого.