10. То нехай стане відомо усім вам і всьому народові ізраїльському, що йменням Ісуса Христа із Назарету, Котрого ви розп‘яли, Котрого Бог воскресив із мертвих, Ним поставлений він перед вами уздоровленим.
11. Він якраз і є камінь, знехтуваний вами, що будують, але вчинився головним на розі, і немає ні в кому іншому порятунку.
12. Бо немає іншого Ймення під небом, що дане людям, котрим належало б нам урятуватися.
13. Побачивши сміливість Петра та Івана і запримітивши, що вони люди некнижні і прості, вони дивувалися; а тим часом упізнавали їх, що вони були з Ісусом;
14. Але бачили уздоровленого чоловіка, що стояв перед ними, і нічого не могли сказати всупереч.
15. І наказали їм вийти геть із синедріону, а самі радилися поміж собою,
16. Кажучи: Що нам учинити з цими людьми? Адже всім мешканцям Єрусалиму відомо, що ними вчинено явне диво, і ми не можемо відкинути цього;
17. Але, щоб уже не поширювалося це в народі, з погрозою заборонимо їм, щоб не говорили про це Ймення нікому з людей.
18. І, прикликавши їх, наказали їм зовсім не говорити і не навчати про ймення Ісуса.
19. Але Петро та Іван сказали їм у відповідь: Поміркуйте, чи справедливо перед Богом – слухати вас більше, аніж Бога?
20. Ми не можемо не говорити про те, що бачили і чули.
21. Але вони, погрожуючи, відпустили їх, бо не знайшли можливости покарати їх, з причини народу, тому що всі прославляли Бога за скоєне;
22. Бо років сорок було тому чоловікові, в котрому звершилося це диво уздоровлення.
23. Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали, що говорили їм першосвященики і старшини;
24. А вони вислухали і однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико Боже, що утворив небо і землю і море, і все, що в них!
25. Ти устами батька нашого Давида, служника Твого, сказав Духом Святим: Чого заметушилися погани, і народи задумали марне?