34. А тому прошу вас спожити їжу: це прислужиться вам для збереження життя; бо ні в кого з вас не пропаде й волосина з голови.
35. Сказав це, взяв хліб, подякував Богові перед усіма і, розламавши, почав їсти.
36. Тоді всі підбадьорилися і також спожили їжу;
37. А було всіх нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.
38. А коли наситилися їжею, почали злегшувати корабля, викидаючи пшеницю в море.
39. Коли ж настав день, землі не впізнали, а угледіли якусь затоку, що мала пологий берег, до котрого й вирішили, якщо можна, пристати з кораблем.
40. І, піднявши якорі, пішли морем з уже розв‘язаними стернами, і піднявши вітрило за вітром, пливли до берега.
41. Потрапили на косу, і корабель сів на мілину: ніс загруз і лишився нерухомим, а корму розбивало силою хвиль.
42. Вояки змовилися було умертвити в‘язнів, щоб хто-небудь випливши, не втік.