15. Корабель схопило так, що він не міг чинити опору вітрові, і ми полинули, віддавшися хвилям.
16. І добігли до одного острова, названого Клавдою, аж так, що заледве могли утримати човна;
17. Ми підняли його і почали використовувати допоміжні засоби і обв‘язали корабель; тому що боялися, аби не сісти на мілину, опустили вітрила, і в такий спосіб носилися по хвилях.
18. Другого дня, з причини великої бурі, почали викидати вантажі,
19. А третього ми своїми руками повикидали з корабля речі.
20. Та оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і велика буря тривала, то врешті-решт щезла будь-яка надія про наше спасіння.
21. І через те, що довго не їли, то Павло, ставши поміж ними, сказав: Мужі! Варто було послухати мене і не відходити од Кріту, чим уникнули б цих утруднень і шкоди;
22. А тепер благаю вас підбадьортеся, бо жодна душа з-поміж вас не загине, а лише корабель;
23. Бо Ангел Бога, Котрому я належу і Котрому служу, з‘явився мені цієї ночі.
24. І сказав: Не бійся, Павле, тобі необхідно постати перед кесарем, і ось, Бог подарував тобі всіх, що пливуть з тобою.
25. А тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано:
26. Ми маємо натрапити на якийсь острів.
27. Чотирнадцятої ночі, як нас носило в Адріатичному морі, близько півночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі,
28. І, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; потому на незначній віддалі виміряли знову і знайшли п‘ятнадцять сажнів.
29. Остерігаючись, щоб не потрапити на кам‘янисті місцини, кинули з корми чотири якорі і наджидали дня.
30. А коли корабельники хотіли повтікати з корабля і спускали на море човни, вдаючи, що мають намір покидати якорі з носа (корабля),
31. Павло сказав сотникові і воякам: якщо вони не залишаться на кораблі, то ви не можете урятуватися.