Новітній переклад Біблії О.Гижі

Діяння Святих Апостолів 26:14-31 Новітній переклад Біблії О.Гижі (UKRB)

14. Усі ми упали на землю, і я почув голос, що говорив мені єврейською мовою: Савле, Савле, нащо ти переслідуєш Мене? Важко тобі йти супроти рожна.

15. Я сказав: Хто Ти, Господе? Він сказав: Я Ісус, Котрого ти переслідуєш;

16. Але підведися і стань на ноги твої; бо Я на те й з‘явився тобі, щоб настановити тебе служником і свідком того, що ти бачив, і що Я відкрию тобі;

17. Визволяючи тебе від народу юдейського і від поганів, до котрих Я відтепер посилаю тебе,

18. Відкрити їм очі, щоб вони навернулися від пітьми до світла і від влади сатани до Бога, і вірою в Мене дістали прощення гріхів і жереба із освяченими.

19. Ось чому, царю Агріппо, я не зміг суперечити небесному видінню,

20. Але спершу мешканцям Дамаску та Єрусалиму, а відтак усій землі юдейській і поганам проповідував, щоб вони покаялися і навернулися до Бога, вдаючись до справ, що достойні каяття.

21. За це схопили мене юдеї в храмі і хотіли розтерзати.

22. Одначе, діставши поміч від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому й великому, нічогісінько не кажучи, окрім того, про що пророки і Мойсей казали, що це станеться.

23. Тобто, що Христос мусив постраждати і, поставши перший з мертвих, сповістити світло народові юдейському і поганам.

24. Коли він отак захищався, Фест дужим голосом сказав: Ти втрачаєш здоровий глузд, Павле! Значна освіта доводить тебе до божевілля.

25. Ні, високоповажний Фесте, сказав він, я не втрачаю глузду, але повідую слова істини і здорового розуму:

26. Бо відає про те цар, перед котрим якраз і повідую сміливо; я зовсім не вірю, щоб від нього було щось із цього утаємничене, бо це не в якомусь закутку відбувалося;

27. Чи віриш, царю Агріппо, пророкам? Знаю, що віриш.

28. Агріппа сказав Павлові: Ти замалим не переконав мене стати християнином.

29. Павло сказав: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не лише ти, але й усі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, окрім оцих ланцюгів.

30. Коли він сказав це, то цар і намісник, Верніка і ті, що сиділи з ними, підвелися.

31. І, відійшовши набік, розмовляли поміж собою, що, мовляв, цей чоловік нічого, що варте смерти чи ув‘язнення, не чинить.