3. І з‘явилися їм розділені язики, неначе полум‘я вогню, і спочили по одному на кожному з них.
4. І виповнилися всі Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.
5. А в Єрусалимі були юдеї, люди побожні, і від усякого роду під небом.
6. Коли зчинився цей шум, зібрався народ, і сталося замішання, бо кожний чув їх, що говорили його власною мовою.
7. І всі вражалися і дивувалися, й гомоніли поміж собою: Оці, що говорять, хіба не всі галілеяни?
8. Як же це так, що ми чуємо – кожний! – власну мову, з якою народилися?
9. Парфяни і мідяни, еламіти, а також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту й Азії,
10. Фрігії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель, що належали до Кірени, і зайшлі римляни, юдеї та прозеліти,
11. Крітяни й аравійці, – усі бо чуємо ми, що говорять про великі діяння Божі нашими мовами!
12. І вражалися всі, і не могли збагнути цього, і казали один одному: Що це означає?!
13. А ще інші, глянувши, казали: Вони напилися солодкого вина.
14. А Петро, поставши з Одинадцятьма, підняв свій голос і проголосив їм: Мужі юдейські і всі мешканці Єрусалиму! Оце нехай буде вам відомо і дослухайтеся до слів моїх.
15. Вони не п‘яні, як ви гадаєте, бо зараз третя година дня;
16. Але це є те, що провіщав пророк Йоіл:
17. І буде останніми днями, говорить Бог, Я виллю від Духа Мого на всіляку плоть і будуть пророкувати сини ваші і доньки ваші, і юнаки ваші будуть бачити видіння, і старці ваші сновидіннями навчені будуть;
18. І на служників Моїх і на служниць Моїх за тих днів виллю від Духа Мого, і будуть пророкувати;