25. Бо Давид казав про Нього: Бачив я перед собою Господа завжди, бо Він праворуч від мене, щоб я не захитався;
26. Від цього зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть плоть моя спочине в надії,
27. Бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.
28. Ти дав мені пізнати шлях життя; Ти виповниш мене радістю перед обличчям Твоїм.
29. Мужі-браття! Нехай же буде дозволено мені сміливо сказати вам про патріарха Давида, що він помер і похований, і гріб його у нас донині;
30. Та будучи пророком і відаючи, що Бог із присягою обіцяв йому від плоду рамен його утворити Христа у плоті і всадовити на престолі Його;
31. Він передніше сказав про воскресіння Христа, що не залишена душа Його в пеклі і плоть Його не бачила тліну.
32. Цього Ісуса Бог воскресив, – ми всі цьому свідки.
33. Отож, Він, коли був піднесений правицею Божою, і, прийнявши від Батька обітницю Святого Духа, вилив те, що ви нині бачите і чуєте.
34. Бо Давид не піднявся на небеса; але сам каже: Сказав Господь Господові моєму: Сиди праворуч від Мене,
35. Доки покладу ворогів Твоїх біля підошов ніг Твоїх.
36. Тож твердо знай, увесь дім Ізраїлів, що Бог витворив Господом і Христом Цього Ісуса, котрого ви розп‘яли.