1. Коли ж настав день П‘ятдесятниці, всі вони були однодушно разом.
2. Аж раптом зчинився шум з неба, наче від буревію, і виповнив увесь дім, де вони були;
3. І з‘явилися їм розділені язики, неначе полум‘я вогню, і спочили по одному на кожному з них.
4. І виповнилися всі Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.
5. А в Єрусалимі були юдеї, люди побожні, і від усякого роду під небом.
6. Коли зчинився цей шум, зібрався народ, і сталося замішання, бо кожний чув їх, що говорили його власною мовою.
7. І всі вражалися і дивувалися, й гомоніли поміж собою: Оці, що говорять, хіба не всі галілеяни?
8. Як же це так, що ми чуємо – кожний! – власну мову, з якою народилися?
9. Парфяни і мідяни, еламіти, а також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту й Азії,
10. Фрігії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель, що належали до Кірени, і зайшлі римляни, юдеї та прозеліти,
11. Крітяни й аравійці, – усі бо чуємо ми, що говорять про великі діяння Божі нашими мовами!