29. І всеньке місто виповнилося заворушенням; схопивши македонян Гая та Аристарха, супутників Павлових, вони в одну душу кинулися на видовище.
30. Та коли Павло хотів увійти поміж народ, учні не допустили його;
31. Також деякі із азійських старшин, які були друзями його, послали до нього і просили не з‘являтися на видовищі.
32. А тим часом, одні кричали одне, а інші – інше; бо зібрання було бурхливим, і більша частина тих, що зібралися, не відала, нащо зібралися.
33. На пропозицію юдеїв, з народу викликали Олександра. Давши знака рукою, Олександр хотів говорити народові.
34. А коли дізналися, що він юдей,то закричали всі в один голос і близько двох годин кричали: Велика Артеміда Ефеська!
35. А писар міський, утішивши народ, сказав: Мужі ефеські! Який чоловік не відає, що місто Ефес є храмовий доглядач великої богині Артеміди та її образу, що з неба впав?
36. Отож, якщо про це немає суперечки, то необхідно вам бути спокійними і не вчиняти нерозважливо;
37. А ви привели цих мужів, котрі ні храму Артеміди не обікрали, ні богині вашої не ганьбили;
38. А якщо Дмитро та інші з ним художники мають скаргу на кого-небудь, то є судові зібрання, і є проконсули: нехай скаржаться один на одного;
39. А якщо ви шукаєте щось інше, то це буде ухвалене на законному зібранні;
40. Бо ми стоїмо перед небезпекою: за те, що сталося нині, нас звинуватять за це заворушення, оскільки немає жодної причини, котрою можна було б виправдати отаке збіговисько. Сказавши це, він розпустив громаду.